Канабис MAZAR Тихвин

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Мы с пацанами всегда были готовы к новой ширке, и нашли способ заработать на дурь. Помнишь, у нас во дворе был один пацан, Жека, он работал на такси. Так вот, в один прекрасный день он нам рассказал, что шилает деньги за рулем. И мы, конечно, решили попробовать эту тему на вкус.

Для начала, пацаны решили сходить в район где ширевка прокатывается, так, на разведку. Там, в темных переулках, проводились сделки наркосделкеров. Мы стояли на углу, наблюдали за этими пиздюками и ждали своей очереди. Крутились вокруг наших партнеров с попперами и канюлями, мыслили план и получали прет от адреналина.

После продолжительных наблюдений, мы начали организовывать нашу закладческую точку. С ходу не все получилось, не все наши покупатели были счастливы. Мы давали им паль – подделку, и наши клиенты начали осознавать, что в них заливают дешевый заменитель. Но мы не сдавались, учились на своих ошибках и двигались вперед.

На каждом шагу мы сталкивались с преградами, с хитроумными копами, которые пытались нас поймать на горячем. Но мы были настойчивы и продолжали снабжать наших клиентов натуральным препаратом. Батяша в лице Жеки, который работал на такси, нас всегда поддерживал. Он был нашим большим братом, который защищал нас от всех, кто хотел встать на нашем пути.

Но кроме ширки, мы обнаружили еще одно интересное дело – закладки. Это был дополнительный источник дохода, который мы не собирались упускать. Решили попробовать свои силы в этой сфере. Наши заказы приходили из разных мест, и мы всегда старались делать все на высшем уровне. Люди ценили нашу работу и приходили к нам снова и снова.

Но преступный мир никогда не проходит гладко, у нас возникли соперники – другая банда гопоты, которая тоже решила заняться подобным бизнесом. Они хотели наших клиентов и нашу территорию. Но мы не отступали, мы воевали за свое место под лучшим солнцем.

Для укрепления своей позиции мы стали расширять ассортимент, включив в него ЛСД кислоту. Наши заказчики хотели большего, и мы дали им то, о чем они мечтали. Мы стали настоящими героями нашего квартала, и наша позиция стала непоколебимой.

Так мы работали в такси, продавали ширку, закладки, и радовали клиентов своими позитивными эмоциями. Жека все еще был с нами, он носил нас по городу, вез на нашу определенную точку сделки. И никогда не предавал нас, оставаясь нашим настоящим капитаном.

Но, брат, все хорошее когда-то заканчивается. В нашей жизни настал черный день. Однажды, когда мы совершали очередную сделку, нас окружили копы. Нам не повезло, нас посадили.

Наши дни в тюрьме были полны горя и разочарований. Мы потеряли свободу и нашу прежнюю жизнь. Но я никогда не забуду наши приключения, я всегда буду помнить о том, как мы работали в такси и закупались наркотиками. Это было наше время, наше путешествие в мир прета и адреналина.

Будь осторожен, брат! Живи с умом и заботься о своем будущем.